Чому Індонезія звернулася до Кремля
Відповідних домовленостей країни досягли у квітні завдяки візиту президента Прабово Субіанто до Москви, передає Bloomberg.
Річ у тім, що Індонезія – великий імпортер "чорного золота", тож різке подорожчання енергоресурсу після перебоїв судноплавства в Ормузькій протоці боляче вдарило по економіці:
- високі витрати на закупівлю сировини тиснули на рупію, яка опустилася до рекордного мінімуму щодо долара;
- а підвищення цін на бензин і дизель навіть спровокувало протести проти уряду.
На цьому тлі Джакарта знайшла альтернативу – російську нафту, і 29 червня до індонезійського порту Балікпапан танкер Sierra доставив майже 770 тисяч барелів нафти вартістю в близько 75 мільйонів доларів. Згідно з митними даними, завантажили судно напередодні в терміналі Козьміно в Тихому океані.
Незвичним є й те, що цю партію придбала не національна нафтова компанія PT Pertamina, яка зазвичай відповідає за енергоімпорт, а держструктура Lemigas. Її основна функція – тестування пального.
До слова, Індонезія вже купувала російське "чорне золото", однак такі випадки були радше епізодичними. За даними відстеження танкерів, минулого та цього року країна періодично отримувала сировину з Далекого Сходу, зокрема сорти Sakhalin і ESPO Blend.
Нагадаємо, стрибок світових цін на нафту не оминув і експортний Urals, що дозволило Кремлю отримати додаткові доходи. Однак уже в перші дні липня вартість його енергоносіїв опустилася до довоєнних рівнів, що нижче закладеного в бюджеті рівня.
Щоправда, на підсанкційній російській сировині заробляє не лише путінський режим. На майже 4 мільярди доларів вдалося нажитися грецьким судноплавним компаніям, які давно мають репутацію одних із найбільш толерантних до ризику в галузі.