
Як українські удари виснажують нафтову галузь Росії / Фото Генштаб ЗСУ
Наприкінці жовтня та в листопаді Україна активізувала далекобійні удари по нафтовій інфраструктурі Росії. Масштаби атак свідчать про послідовний тиск на галузь, від якої залежать доходи країни-агресорки та забезпечення її армії пальним.
Що відомо про наслідки кампанії
Під ураження потрапляють великі нафтопереробні заводи, сховища, помпові станції та експортні термінали. Це створює проблеми на всіх етапах виробництва й постачання: Москва втрачає переробні потужності, стикається з перебоями на внутрішньому ринку та змушена посилювати захист ключових маршрутів транспортування енергоресурсів, повідомляє Міністерство оборони України.
Цікаво! За даними Reuters від 10 листопада, лише за тиждень було порушено роботу 9 з 35 найбільших НПЗ Росії. За оцінками галузевих джерел, фактичні обсяги перероблення скоротилися приблизно на 30% – до 200 тисяч тонн на добу.
Українську далекобійну кампанію прокоментував і Володимир Зеленський під час свого вечірнього звернення в неділю, 15 листопада. "Зараз фактично кожного дня є результати, і загалом на сьогодні ми зупинили вже понад 55% російських нафтопереробних спроможностей. Цілком справедлива наша відповідь на відмову Росії від деескалації та на їхні удари по нашій енергетиці", – заявив глава держави за підсумками доповіді головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого.
Щоправда, масштаби руйнувань залежать не лише від кількості атакованих заводів, а й від того, яке саме обладнання вдалося вивести з ладу. Адже первинне перероблення нафти – лише початковий етап, після якого сировина проходить додаткове очищення та обробку для отримання бензину, дизельного й авіаційного пального.
- За оцінками експертів Міжнародного енергетичного агентства, незначні несправності на першому етапі виробництва можна усунути за один – два тижні.
- Натомість відновлення складного обладнання вторинного перероблення може тривати від шести до восьми місяців.
Водночас ціллю ударів стала інфраструктура, через яку Росія експортує енергоресурси. Зокрема, у ніч на 11 листопада Сили оборони атакували порт Усть-Луга в Ленінградській області. За попередніми даними, уражено установку гідрокрекінгу, резервуари з нафтопродуктами, причал для завантаження танкерів тощо.
Такі об'єкти забезпечують важливі етапи логістики – від зберігання і перекачування "чорного золота" до його відвантаження морським транспортом. Пошкодження помпового обладнання, залізничних підходів або причалів може ускладнити доставлення продукції до суден і виконання запланованих постачань за кордон.
Важливо! Попри масштабні атаки, країна-агресорка має резервні потужності, альтернативні трубопроводи та можливість перерозподіляти виробництво між регіонами. Тому окремі ураження не означають повного припинення постачання пального російській армії чи втрати Москвою нафтових доходів.
Однак кожен виведений із ладу об'єкт збільшує навантаження на решту системи. Ремонт обладнання, імпорт пального і перебудова логістики потребують додаткових коштів та часу. А коли проблеми одночасно виникають на кількох етапах – від перероблення сировини до її експорту – компенсувати їх стає значно складніше.
Нагадаємо, напередодні стало відомо, що Євросоюз готує нові санкції проти російської нафтової галузі: під обмеження можуть потрапити нафтопереробні підприємства та структури, пов'язані з "тіньовим флотом" Кремля.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі
1 коментар