Найбільший нафтопереробник у світі збільшив закупівлі дешевої російської нафти
Попри західні санкції та інші спроби обмежити доходи Кремля від експорту енергоносіїв, він знаходить великих покупців для своєї нафти. Одним із них стала китайська державна корпорація Sinopec – найбільший нафтопереробник у світі, який останнім часом суттєво збільшив закупівлі сировини з Далекого Сходу.
Чому Китай обирає російську нафту
Причиною співпраці з росіянами стало скорочення постачань із Близького Сходу. Деталі в четвер, 6 серпня, повідомляє Reuters із посиланням на джерела в торгівлі та дані про відстеження суден.
Окрім того, "чорне золото" країни-агресорки значно дешевше за марки конкурентів, як-от Бразилії чи Західної Африки. Тож китайці не лише підтримують стабільну роботу своїх НПЗ, а й отримують вищу маржу від експорту надлишків пального, і це в умовах дії обмежень щодо продажу нафтопродуктів за кордон.
Ймовірно, Sinopec встигла закупити 30 – 40 партій сировини ESPO (Eastern Siberia – Pacific Ocean) з постачанням у липні – вересні:
- що відповідає приблизно 241 – 320 тисячам барелів на добу;
- або 5 – 6% від загальної переробної потужності компанії.
Замість загального зростання імпорту (зі сторони Китаю – 24 Канал) попит зміщується в бік нафти, що забезпечує більшу надійність у постачанні та нижчі транспортні витрати – насамперед із наземних запасів та вантажів із російського Далекого Сходу, які доставляють на короткі відстані.
У липні Sinopec отримала близько 7,4 мільйона барелів – переважно через порт Жичжао в китайській провінції Шаньдун. Натомість на серпень – вересень уже законтрактовано щонайменше по 10 танкерних партій.
Цікаво, що ESPO зазвичай транспортують суднами класу Aframax, кожне з яких перевозить близько 740 тисяч барелів сировини.
А от Сирія натомість може відмовитися від російської нафти, адже хоче відновити відносини зі США, зокрема "заслужити" свого виключення зі списку держав – спонсорів тероризму. Наразі достеменно невідомо, чи поставили таку вимогу американські чиновники, однак реалізація подібного кроку означатиме різку зміну енергетичної політики арабської країни.