Україна готується до вступу в Євросоюз. Разом з цим дедалі частіше звучать питання про можливий перехід з національної валюти на євро. Річ у тім, що у більшості випадків країни, які приєднувалися до ЄС, згодом змінювали свої валюти на спільну європейську. Відтак Словенія перейшла на євро у 2007 році, Естонія – у 2011 році, а Литва – у 2015 році.

Втім перехід на спільну валюту ЄС відбувається не автоматично, а лише після того, як країна відповідатиме низці критеріїв та матиме підготовлену фінансову систему до таких змін. Втім у випадку з Україною такий крок зараз матиме не лише переваги, але й серйозні економічні ризики.

24 Канал дізнався, чи готова Україна до переходу на спільну валюту ЄС, які ризики може мати така прив'язка для економіки країни та як курс валют впливає на ціни різних товарів.

Для 24 Каналу заступник голови НБУ Володимир Лепушинський розповів, що після вступу України до ЄС виникне відкладене зобов'язання впровадити євро, принаймні до виконання необхідних критеріїв.

Читайте також Тиск на гривню росте: що може "врятувати" Україну від нових рекордів долара

Серед цих критеріїв наразі є: цінова стабільність, здорові державні фінанси (дотримання критеріїв боргу та дефіциту державного бюджету), стабільність довгострокових процентних ставок та обмінного курсу гривні до євро.

Володимир Лепушинський

Заступник голови Національного банку України

Для того, щоб запровадити євро, країна повинна принаймні два роки перебувати в Механізмі обмінних курсів (ERM II) без значних відхилень курсу національної валюти від євро.

Втім попри це, з переходом від власної валюти на іноземну є чимало ризиків. Лепушинський наголошує, що вони полягають у тому, що країни втрачають звичні механізми для належної реакції на шоки: незалежну монетарну політику та нестабільний обмінний курс.

Країна фактично передає на аутсорс Європейському центральному банку свою монетарну політику, займаючи місце за столом перемовин щодо подальшої долі євро. Ці ризики додатково посилюються в умовах слабшої синхронізації економічних циклів із країнами зони євро та подальшого наближення цін і зарплат до середньоєвропейського рівня,
– наголошує він.

  • Наприклад для Польщі, Чехії та Угорщини, які вже значною мірою інтегровані в ланцюги постачання і торгівлю, додаткові переваги від переходу на євро наразі видаються обмеженими, а ризики – суттєвими.
  • Натомість для України цей баланс наразі ще більше зміщений у бік ризиків з огляду на специфічні воєнні шоки, пов'язані, зокрема, з обстрілами, енергодефіцитами та суттєвими змінами врожаїв.

Цікаво, що фінансовий аналітик Андрій Шевчишин у розмові з 24 Каналом розповів, що Україна поки не готова до переходу на євро. За його словами, така модель матиме для країни негативні наслідки в довгостроковій перспективі.

Андрій Шевчишин

Фінансовий аналітик

Україна потребує власної монетарної політики, яку неможливо здійснювати за умов прив'язки до євро та дотримання всіх правил, які діють в єврозоні.

Аналітик не скасовує того, що в майбутньому країна все ж таки рухатиметься в напрямку євроінтеграції, але на цьому етапі Україна повинна залишатися вільною для більш гнучкого розвитку та відбудови.

За словами Лепушинського, якщо передчасно перейти на євро, то вища інфляція стане єдиним способом конвергенції (зростання цін до середньоєвропейського рівня) замість зміцнення обмінного курсу.

А для України на етапі відновлення прискорене зростання продуктивності може спричинити ще потужніші процеси конвергенції, ніж ті, що наразі спостерігаються в економіках інших країн Центрально-Східної Європи.

Адже наша економіка зростатиме з низьких рівнів, які є наслідком війни. Збереження національної валюти та незалежної монетарної політики дасть змогу уникнути значного зростання інфляції,
– зауважує пан Володимир.

Попри це, Лепушинський додає, що дискусія щодо ризиків приєднання України до єврозони наразі є передчасною. Адже наразі Україні потрібно робити свою "домашню роботу", а це продовжувати євроінтеграційні реформи та забезпечувати макрофінансову стабільність.

І це наближуватиме перспективи вступу до зони євро, коли така дискусія дійсно стане актуальною,
– підсумовує заступник голови НБУ.

Натомість Шевчишин говорить про те, що прив'язка до євро може ускладнити вирівнювання внутрішніх дисбалансів.

Тобто зараз держава може компенсувати часткову девальвацію гривні, але при прив'язці до євро це робити не вдасться,
– каже пан Андрій.

Річ у тім, що в Україні імпорт суттєво випереджає експорт. Наприклад за даними Державної митної служби, за два місяці цього року весь товарообіг України склав 21,3 мільярда доларів, де імпорт становив 14,8 мільярда доларів, а експорт – лише 6,5 мільярда доларів.

  • Нагадуємо, що до найбільш імпортованих товарів увійшли: машини, устаткування та транспорт – 6 мільярдів доларів; паливно-енергетичні товари – 2,6 мільярда доларів; продукція хімічної промисловості – 2 мільярди доларів.
  • Натомість до найбільш експортованих категорій увійшли: продовольчі товари – 4 мільярди доларів; метали та вироби з них – 589 мільйонів доларів; машини, устаткування та транспорт – 532 мільйони доларів.

Такий дисбаланс призводить до витоку валюти. І щоб зменшити попит на імпортні товари ми вдаємося до девальвації національної валюти. З прив'язкою до євро, девальвація стане неможливою,
– каже Шевчишин.

Крім того, щоб зробити євро основною валютою, бюджет країни повинен дотримуватися жорстких правил щодо дефіциту.

Існують й інші обмеження, які унеможливлюють проведення гнучкої політики для швидкого відновлення економіки. Адже в рамках єдиного бюджетного правила Єврокомісії такі маневри неможливі,
– зауважує експерт.

За словами Володимира Лепушинського, роль євро в українській економіці й надалі зростатиме. Відтак за валютою оплати імпорту товарів євро і долар вже досягли паритету, навіть з урахуванням значної частки енергоносіїв, які оплачуються в доларах.

Зростає роль євро в оплаті імпорту послуг. І серед валюти, яку населення купує для заощаджень та вкладає на депозити, роль євро теж посилюється,
– каже заступник голови НБУ.

Таке зростання частки євро в торговельних та фінансових операціях може частково знизити трансакційні витрати та витрати на хеджування валютного ризику. Це може посприяти зростанню торгівлі та інвестицій з подальшим наближенням України до ЄС.

Що таке хеджування: це умовне страхування, найчастіше від коливань саме щодо цін або валютних курсів. І хеджування використовують для того, щоб зменшити можливі витрати, якщо ринок різко зміниться.

Шевчишин теж додає, що валютні операції в Україні здійснюються зараз приблизно у пропорції 50 на 50. Тобто присутня як доларовий складник, так і євровий. Наприклад усе, що українці завозять з ЄС (а це один із найбільших торгових партнерів країни), прив'язане в ціні до курсу євро.

У нас імпорт загалом доволі розпорошений, як і експорт, який має також як доларовий, так і євровий складник. Тому зараз для України важливими залишаються обидві валюти,
– додає Шевчишин.

Загалом вплив курсу валют на ціни варто розглядати залежно від групи продукції. Адже електроніка, яка постачається в Україну переважно з Китаю та Тайваню, належить до доларової зони. А от пальне здебільшого імпортується з Європи, тому на нього більше впливає саме курс євро.

  • Натомість ліки та різні фармацевтичні компоненти завозяться зі Швейцарії, Румунії та Індії, тому тут вплив валют приблизно 50 на 50.
  • Харчові продукти часто імпортуються з найближчих європейських країн, зокрема Польщі, яка належить до єврової зони.
  • Водночас фрукти та овочі значною мірою постачаються з Туреччини, а це вже доларова зона.
  • Щодо електроавтомобілів та зарядних станцій, то значна частина цієї продукції походить із Китаю, хоча нерідко вона потрапляє на український ринок через європейських посередників. Тому й тут валютна прив'язка може бути приблизно 50 на 50.

Зверніть увагу! За два місяці 2025 року до країн, звідки Україна найбільше імпортувала товарів, входить Китай з показником в 4 мільярди доларів, Польща з показником в 1,4 мільярда доларів, та Туреччина – 1,1 мільярда доларів. Натомість експортували з України найбільше до таких країн, як Польща – 713 мільйонів доларів, Туреччина – 563 мільйони доларів, Італія – 428 мільйонів доларів.

Цікаво, що ще у лютому цього року українці купували готівкове євро активніше за долар. Відтак чистий попит на євро склав 301 мільйона доларів, а чистий попит на долар – 213,8 мільйона доларів.

Річ у тім, що попри корекцію євро до долара на світовому ринку, українці обирали євровалюту в готівкових операціях через те, що з листопада 2025 року по січень 2026 року валюта зростала.

Втім як пояснює Шевчишин, купівля готівкового євро у той період – це лише відображення спекулятивного попиту.

Зрозуміло, що ніхто не очікував такого обвального березня, але навіть при цьому євро стримується від корекцій. Пара євро-долар наразі мацає локальні мінімуми. Відтак 1,15 достатньо сильний рівень, щоб зробити відскок, але негативний тренд для євро все ще домінує. Отже, для євро це лише перепочинок,
– написав Андрій Шевчишин у своєму дописі.

  • Наразі євро щодо долара торгується близько 1,16, йдеться на TradingEconomics, коливаючись поблизу двомісячного мінімуму, який був досягнути минулого тижня через події, пов'язані з конфліктом з Іраном.
  • Річ у тім, що після заяв Дональда Трампа щодо військової операції в Ірані, яка може незабаром завершитися, ситуація на світових ринках дещо покращилася, зокрема ціни на нафту, які сягнули понад 100 доларів, вже опустилися нижче цієї позначки.
  • За словами головного економіста ЄЦБ Філіпа Лейна, якщо конфлікт на Близькому Сході виявиться тривалим, а постачання нафти та газу з регіону буде скорочуватися через це, то в Європі це може спровокувати сплеск інфляції та падіння виробництва. Вже очікується, що ЄЦБ може підвищити ключову процентну ставку на цьому тлі.

В НБУ наголошують, що рішення про зберігання заощаджень варто ухвалювати з урахуванням принципів диверсифікації та особистої схильності до ризику.

НБУ, зі свого боку, докладає зусиль, щоб заощадження в гривні були привабливими. Як результат, попит на гривневі інструменти зростає,
– каже пан Володимир.

Так, вкладення населення в строкові гривневі депозити за минулий рік зросли майже на 20%, в гривневі ОВДП – на 67%. Натомість чистий попит населення на валюту був майже вдвічі меншим, ніж рік до того.