Чому об'єм нафти вимірюють у барелях
Йдеться про 42 галони, або ж майже 159 літрів. Звідки взявся цей стандарт, а також чому він зберігся донині, розповіли в Американському історичному товаристві нафти та газу.
Після відкриття в 1859 році першої комерційної нафтової свердловини в Пенсильванії, нафту перевозили в бочках різного розміру, що створювало плутанину під час торгівлі. Тож уже в серпні 1866 року кілька незалежних промисловців у місті Тітусвілл домовилися використовувати єдиний стандарт – 42 галони.
Цікаво, що такий об'єм обрали не випадково, адже тару відповідного розміру вже широко використовували для перевезення інших товарів. Заповнена нафтою вона важила трохи понад 300 фунтів, тобто близько 136 кілограмів, і це була максимальна вага, яку ще можна було транспортувати вручну.
До того ж на типову річкову баржу або залізничну платформу їх вміщувалося близько 20. Більші бочки були незручними для транспортування, а менші – невигідними з економічного погляду.
Зрештою, саме 42 галони виявилися найпрактичнішим рішенням і поступово стали загальноприйнятою одиницею виміру в галузі. Уже в 1872 році її офіційно закріпила Асоціація виробників нафти, а ще через десятиліття – Геологічна служба та Бюро гірничої справи США. І хоча з розвитком трубопроводів бочки практично зникли з нафтової логістики, сам барель пережив їх і досі слугує як світовий стандарт під час торгівлі "чорним золотом".
Нагадаємо, саме американський бенчмарк WTI наразі є одним із найвідоміших у світі, слугуючи основним орієнтиром цін на ринку США. Це легший за Brent сорт сировини, що надає перевагу при переробленні, особливо для виробництва бензину.