Україна втрачає власну сталь: чим це загрожує відбудові країни

Виробництво сталі в Україні скорочується, імпорт зростає 

Залежність від закордонних постачальників може вплинути на вартість будівництва, ремонту інфраструктури та відбудови країни. Про це в коментарі 24 Каналу розповів американський юрист і політичний стратег Юрій Ванетик. 

Металургія залишається однією з важливих галузей української економіки. Від її роботи залежать не лише експортні доходи та зайнятість у промислових регіонах, а й постачання матеріалів для залізниць, мостів, житлового будівництва, машинобудування та оборонного виробництва. 

Однак обсяги виробництва сталі в Україні продовжують знижуватися. За даними "Укрметалургпрому", у період з січня до вересня 2026 року підприємства виробили 4,431 мільйона тонн сталі. Це на 19,8% менше, ніж за аналогічний період торік. Водночас український ринок дедалі більше залежить від імпортної продукції. 

За дев'ять місяців 2026 року імпорт забезпечив 46,78% внутрішнього попиту на металопродукцію. Минулого року цей показник становив 39,17%. Така зміна означає, що дедалі більшу частину потреб українських підприємств і будівельного сектору закривають іноземні виробники. Імпорт допомагає уникнути дефіциту матеріалів, але не компенсує втрат, які виникають через скорочення власного виробництва. 

За його словами, проблеми металургійних підприємств поширюються на суміжні галузі. Менше замовлень отримують гірничодобувні компанії, залізничні перевізники, енергетики та інші постачальники, які залежать від роботи металургійних комбінатів. 

Як проблеми металургії можуть вплинути на вартість відбудови

Скорочення внутрішнього виробництва сталі створює додаткові ризики для будівельного сектору. Особливо це стосується проєктів, для яких потрібні великі обсяги арматури, металевих конструкцій, листової та спеціалізованої сталі. Коли покупці більше залежать від імпорту, на кінцеву вартість матеріалів впливають не лише ціни закордонних виробників. Додаються витрати на транспортування, страхування, перетин кордону, валютні коливання та ризики затримок постачання. 

Відтак, навіть за стабільних світових цін на метал українські замовники можуть платити більше через логістику та супутні витрати. Юрій Ванетик наводить розрахунковий приклад: якщо сталь із доставкою подорожчає на 10 – 20%, це може додати приблизно 2 – 6% до загального бюджету проєкту, у якому метал становить 20 – 30% усіх витрат. 

Проте це не означає, що всі будівельні проєкти в Україні автоматично подорожчають на такий відсоток. Реальний вплив залежатиме від виду металопродукції, постачальника, місця будівництва та умов закупівлі. Експерт вважає, що державі варто регулярно переглядати кошториси будівельних і відновлювальних робіт, а в закупівельних договорах передбачати можливість індексації вартості матеріалів. Інакше підрядники ризикують зазнавати збитків через зміну цін, яку неможливо було врахувати на початку робіт. 

Чому зупинка металургійних комбінатів загрожує економіці 

Окрему загрозу становить тривала зупинка великих виробничих підприємств. За інформацією Київської школи економіки, у вересні 2026 року, після зупинки трьох найбільших металургійних комбінатів країни, виробництво сталі скоротилося ще на 53% порівняно з попереднім місяцем. 

Проблема полягає не лише у втрачених обсягах продукції. Навіть підприємства, які тимчасово не працюють, потребують коштів на охорону, технічне обслуговування та консервацію обладнання. Тим часом працівники можуть шукати роботу в інших галузях, постачальники – втрачати замовлення, а українські покупці – переходити на довгострокові контракти з іноземними виробниками.

Відновити роботу металургійного комбінату також непросто. Для цього потрібні безпечна інфраструктура, стабільне електропостачання, фінансування, кваліфіковані працівники та доступ до сировини.

Запуск доменної печі – це не те саме, що увімкнути світло,
– наголошує Ванетик. 

Що довше підприємство простоює, то складніше повернути його до повноцінної роботи. Тому тимчасове скорочення виробництва може перерости у тривалу втрату промислових потужностей. 

Чи зможе імпорт замінити українську сталь

У короткостроковій перспективі імпорт залишається необхідним для забезпечення потреб українського ринку. Металопродукцію можна закуповувати в Туреччині, країнах Європейського Союзу та в інших виробників. Однак повністю замінити внутрішнє виробництво іноземними поставками непросто. Не вся продукція відповідає однаковим технічним вимогам і стандартам сертифікації. А також на строки доставки впливають пропускна здатність кордонів, транспортні маршрути, відмінності залізничної інфраструктури та страхові витрати.

На думку експерта, Україні варто диверсифікувати постачання, щоб не залежати від одного ринку чи виробника. Для цього можна укладати довгострокові угоди з різними постачальниками, посилювати контроль якості та створювати стратегічні запаси металу для найважливіших проєктів відбудови й енергетики. 

Проте імпорт має залишатися способом закрити потреби ринку на період відновлення власних потужностей, а не постійною заміною української металургії. 

Що потрібно зробити, щоб зберегти металургію 

Відновлення галузі залежить не лише від фінансування самих підприємств. Насамперед потрібно забезпечити фізичну безпеку промислових об'єктів, енергетичної інфраструктури та транспортних сполучень. 

Другий важливий чинник – доступ до капіталу. Приватні інвестори навряд чи вкладатимуть значні кошти у виробництво, яке залишається під загрозою атак і не має надійного страхування воєнних ризиків. Тут можуть допомогти міжнародні фінансові інституції та експортно-кредитні агентства, які здатні розподіляти частину ризиків. 

Також Україні потрібна зрозуміла стратегія відновлення металургії. Вона має передбачати прозорі правила для інвесторів, контроль за закупівлями, передбачувану податкову та митну політику, а також підтримку підготовки й працевлаштування кваліфікованих працівників. 

Окреме завдання — це модернізація виробництва. Зокрема, підвищення енергоефективності та скорочення викидів вуглецю важливі для конкурентоспроможності української сталі на європейському ринку, де діють вимоги вуглецевого регулювання. 

Юрій Ванетик наголошує, що Україні не варто протиставляти закупівлю металу за кордоном і відновлення власних підприємств. Імпорт може підтримати будівництво та ремонти вже зараз, але в перспективі країні потрібне конкурентоспроможне внутрішнє виробництво. Інакше Україна ризикує вийти з війни з більшими потребами у сталі, але з меншою здатністю виробляти її самостійно.

До слова, один з найбільших металургійних комбінатів України "Запоріжсталь" зазнав мільйонних збитків. Ще минулого року підприємство мало прибуток. А цього року зіткнулось з труднощами. Зокрема, ускладнилася логістика експорту, виникли перебої з електропостачанням та пошкодження через російські атаки. Щодо експорту виготовленої продукції, то нові правила ЄС, зокрема механізм вуглецевого коригування імпорту, несуть додаткові витрати для постачальників металургійної продукції, а також квоти на ввезення певних видів сталі до ЄС.