Федеральний уряд США частково зупинив роботу в ніч проти 1 жовтня 2025 року після провалу голосувань за фінансування бюджету на новий фіскальний рік. Станом на сьогодні так званий шатдаун вже завершився, встановивши абсолютний антирекорд з тривалості – 47 днів наймогутніша країна у світі була без повноцінного урядування.

Через зупинку фінансування виникли збої в роботі ключових державних відомств, сповільнився внутрішній туризм та авіаперевезення. Економісти наголошують, що втрати для ВВП США вимірюються мільярдами доларів. Та головна проблема криється не лише в цифрах – вона в самих політичних баталіях у Конгресі, через які робота багатьох галузей була фактично поставлена на паузу.

24 Канал проаналізував причини та наслідки рекордного шатдауну, розібрався, навколо чого точились головні суперечки між республіканцями та демократами, та оцінив наскільки серйозно ця криза вплинула на підтримку України з боку Сполучених Штатів. У цьому нам допоміг розібратися експерт Ради зовнішньої політики "Українська Призма" Іван Ус.

До теми Вперше в історії: шатдаун у США встановив невтішний рекорд

Основною точкою розлому між республіканцями та демократами цього року стала тема медичного страхування – зокрема суперечка навколо продовження субсидій за програмою Affordable Care Act (ACA), більш відомою як Obamacare. Саме навколо цих податкових кредитів і виник бюджетний глухий кут, який призвів до рекордного шатдауну аж у 47 днів.

Термін дії субсидій спливає 31 грудня 2025 року, і демократи наполягали, щоб їхнє подовження було інтегровано безпосередньо в бюджетний пакет. Республіканці ж вимагали ухвалити "чистий" бюджет без додаткових соціальних витрат, а питання ACA винести на окреме голосування. Через те, що республіканцям бракує більшості голосів у Сенаті для ухвалення будь-якого бюджетного документа, компроміс був заблокований майже на півтора місяця.


Республіканці вимагали прямого втручання Трампа для розв'язання проблеми / Фото Getty Images

Політична риторика обох партій лише поглибила розкол, адже республіканці звинувачували демократів у шантажі через "соціальні програми", а демократи у відповідь стверджували, що опоненти свідомо ставлять під удар мільйони малозабезпечених американців.

Економічна ціна тривалого протистояння стала очевидною ще до завершення кризи. За попередніми оцінками Бюджетного управління Конгресу, втрати реального ВВП сягнули від 7 до 14 мільярдів доларів, із яких близько 3 мільярдів уже не буде відновлено.

Найпершими ж наслідки відчули федеральні установи та громадяни, адже в найбільш завантажених аеропортах країни скоротили рейси, сотні тисяч працівників були відправлені у вимушені відпустки, туристичний сектор і сфера послуг зафіксували спад. Частина державних контрактів була призупинена, а муніципалітети зіштовхнулися з касовими розривами.

Зрештою, 12 листопада Конгрес та Білий дім вийшли на компроміс. Угода, яку ухвалили обидві палати й підписав президент, передбачає часткове фінансування уряду на весь фіскальний рік у трьох ключових напрямах: ветеранська політика, будівництво та фінансування самого Конгресу. Решта департаментів отримала тимчасову резолюцію про фінансування (continuing resolution), яка триватиме до кінця січня 2026 року.

Демократи погодилися зняти вимогу продовження ACA в цьому пакеті, але домоглися окремого голосування щодо податкових кредитів у Сенаті в грудні. Позиція Палати представників щодо цього голосування залишається невизначеною.

Альтернативні сценарії, які обговорювалися під час самої кризи, зокрема щодо продовження ACA в урізаному форматі або широкий бюджетно-податковеий компроміс – так і не знайшли політичної підтримки. Водночас громадська думка лишається одностайною, адже згідно з опитуваннями, понад 70% американців підтримують продовження субсидій, а більшість вважає, що федеральний уряд мав відновити роботу значно раніше.

Цьогорічні бюджетні баталії між республіканцями та демократами стали рекордними за тривалістю, адже нинішня зупинка уряду перевищила навіть попередній 35-денний антирекорд 2018 – 2019 років. Тоді причиною був тиск Білого дому на Конгрес із вимогою профінансувати "стіну Трампа" на кордоні з Мексикою, та врешті жодна зі сторін не поступилася, і уряд відновив роботу без досягнення мети президента.

Цього разу можна спостерігати схожу логіку, коли конфлікт точився не довкола технічних параметрів бюджету, а навколо виключно політичного символу. Якщо у 2018 – 2019 роках суперечки вперлися в питання міграції, то тепер – у скорочення бюджетних витрат, нової ідеї-фікс республіканців, і звісно ж коштом програми демократів з доступу до медицини. Це особливо чутлива тема на тлі інфляційного тиску на американські родини, для яких ці субсидії стали ключовою підтримкою.

Однак подібні бюджетні конфлікти для США не нові. Найближчий історичний аналог – шатдаун 1995 – 1996 років, коли президент-демократ Білл Клінтон і республіканська більшість у Палаті представників зійшлися в жорсткому протистоянні щодо масштабів федеральних витрат на соціальні програми. Республіканці вимагали різкого скорочення бюджетних видатків і плану збалансування бюджету, тоді як Білий дім відмовлявся урізати фінансування медичних та освітніх програм.

Уряд тоді був паралізований на 21 день, що також стало на той момент найдовшим шатдауном в історії. Громадська думка зрештою поклала відповідальність на Конгрес, а не на президента. Поточна ситуація віддзеркалює ті самі структурні проблеми, коли партія, що контролює Конгрес, не має достатньої більшості в Сенаті, а предмет суперечки виходить за межі сухих бюджетних підрахунків і перетворюється на боротьбу за ідеологічні принципи.

У результаті компроміс для кожної зі сторін стає політично дорожчим, ніж сам параліч держави.


Протестувальники поблизу Капітолію США вимагають припинити шатдаун, 2013 рік / Фото EPA

Ще один показовий приклад – це шатдаун 2013 року, який знову розгорівся довкола системи медичного страхування. Тоді республіканці вимагали обмежити або зупинити фінансування Affordable Care Act (Obamacare), а президент Барак Обама та демократи категорично відмовилися піти на поступки. Протистояння тривало 16 днів та за цей час понад 800 000 федеральних працівників були відправлені у вимушену відпустку, а економіка зазнала мільярдних збитків.

Минуло понад десять років і США знову зупинилися через ті самі медичні субсидії. Якщо у 2013-му республіканці намагалися заблокувати запуск Obamacare як "надмірне втручання держави" у приватний сектор охорони здоров'я та нав'язування обов'язкового страхування, то сьогодні вони прагнуть обмежити її вартість, звинувачуючи демократів у безконтрольному зростанні соціальних витрат.

Іван Ус

Експерт Ради зовнішньої політики "Українська Призма"

У республіканському середовищі Обама вважається політиком із соціалістичним ухилом, тож будь-які ініціативи, пов'язані з його спадщиною, викликають відторгнення. Саме тому вони хочуть скорочувати фінансування таких програм, як Obamacare. Але це на додачу б'є по великій кількості громадян, адже йдеться про базове медичне забезпечення, важливе для країни. Та політичне несприйняття подібних витрат переважає, і саме через нього під ніж насамперед ідуть програми соціального характеру, які республіканці традиційно пов'язують із демократами.


Лідер демократичної меншості у Палаті представників Хакім Джеффріс виступає під час пресконференції в Капітолії, 28 жовтня 2025 року / Фото AP

Сучасний шатдаун не просто повторює минулі сценарії, а швидше підкреслює глибоку політичну поляризацію в країні, де навіть базові функції держави зупиняються через нескінченні ідеологічні суперечки. І якщо у 1990-х або 2010-х подібні зупинки здавалися винятками, то після приходу Дональда Трампа шатдауни перетворилися на звичну частину американського політичного процесу. Парадоксально, що країна, яка задає світові стандарти стабільності та економічного зростання, дедалі частіше впирається в питання – куди саме витрачати зароблені гроші?

Однак найважливіше питання — чи позначилися подібні бюджетні негаразди у Сполучених Штатах на підтримці України та фінансуванні програм НАТО, де американський внесок традиційно залишається ключовим.

Формально завершення шатдауну знімає ризик негайного скасування допомоги, а точніше тих програм, які досі безпосередньо фінансуються Штатами. Однак політична криза оголила слабкі місця в самій системі прийняття рішень у Вашингтоні, а отже створила додаткові ризики у середньостроковій перспективі.

Зверніть увагу! Представники української влади наголошували, що постачання зброї, яка вже перебуває "на конвеєрі" продовжується без проблем, однак нові угоди, переговори та логістика частково опиняються під тінню невизначеності через кризу у Вашингтоні.

  • З одного боку, це пояснюється тим, що частина допомоги, зокрема через механізм USAI, вже включена у затверджені бюджетні частини ще до шатдауну, тому короткострокове припинення роботи уряду не означає автоматичного зупинення цих постачань.
  • На додачу продовжує працювати програма PURL, що дозволяє європейцям купувати американську зброю для України.

Іван Ус

Експерт Ради зовнішньої політики "Українська Призма"

Треба розуміти, що Дональд Трамп і так фактично призупинив допомогу Україні. Він відкрито заявляв, що США не будуть нічого "дарувати", а продаватимуть зброю європейцям, які вже самі вирішуватимуть, куди її передати. Тому обсяги американських програм підтримки нині не такі великі, як раніше. Втім, навіть ці відносно невеликі програми важливі – не лише матеріально, а й ідеологічно. Вони демонструють, що Сполучені Штати продовжують стояти на боці України, і це відчуття підтримки теж має велике значення.

Втім протягом шатдауну все ж з'явилась інформація, що деякі контракти з продажу американської зброї для країн НАТО були призупинені, яка надалі мала б бути передана Україні. Річ у тім, що відділення Держдепу США, яке обробляє експортні дозволи працювало в обмеженому форматі, через проблеми з фінансуванням та відсутності більшої частини працівників.

Проблема не політична, а швидше суто технічна, однак у таких чутливих питаннях як продаж та постачання зброї для українських Збройних сил будь-які тривалі затримки можуть мати критичний характер.


Обсяги підтримки України значно скоротилися без активної участі США, навіть попри постачання через НАТО та PURL / Джерело Keil Institute

Водночас для НАТО та європейських союзників США шатдаун став тривожним сигналом, що політична поляризація у Вашингтоні знижує гнучкість американської зовнішньої політики. Надмірна політизація теми "економії коштів" створює ризик, що у найближчі місяці Європі доведеться робити більший фінансовий внесок у підтримку України – особливо з огляду на продовження фінансування НАТО, оборонних програм і модернізації армій країн-членів. Якщо республіканська більшість готова скорочувати навіть внутрішні соціальні витрати, бажання фінансувати зовнішньополітичні ініціативи може опинитись під ще більшим тиском.

Іван Ус

Експерт Ради зовнішньої політики "Українська Призма"

Поки що, думаю, ідеологічно США не готові скорочувати витрати на НАТО чи оборонну співпрацю. Але якщо шатдаун триватиме й надалі, й виникне реальна потреба шукати додаткові кошти, то не можна виключати, що скорочення торкнеться й цього напряму. У Вашингтоні дедалі частіше говорять про необхідність перерозподілу ресурсів усередині країни, і це може зачепити навіть сферу оборонних витрат.

Для України це означає, що хоча в короткостроковій перспективі загрози немає, самі умови співпраці з Вашингтоном стають менш передбачуваними. Логістичні затримки, повільніша обробка контрактів і перенавантаження ланцюгів постачання можуть створювати додаткові труднощі вже у найближчі місяці.

Найвразливішими виглядають саме нові проєкти та програми модернізації, зокрема угоди з продажу США українських дронів, які так само залишалися в підвішеному стані протягом всього шатдауну. Українські дипломати влучно згадали про розробку "Плану Б", на випадок чергової бюджетної кризи у США.

У результаті нинішній шатдаун став не просто технічним збоєм – він висвітлив глибші структурні проблеми американської політики. США залишаються головним донором і гарантом західної безпеки, але коли політична поляризація паралізує бюджетні процеси, під ударом опиняється не тільки власна економіка, а й довіра союзників до довгострокової передбачуваності американської підтримки.

Для України це сигнал про те, що сподіватися на автоматичну стабільність у Вашингтоні більше не варто. Необхідна більша гнучкість, інвестиції у власні оборонні можливості та ширше коло партнерів на європейському континенті.