Чому банки ЄАЕС почали дорого брати рублі
Влітку банки одразу в кількох країнах посилили тарифи на операції з російською готівкою, повідомляє Служба зовнішньої розвідки України. У частині фінансових установ комісії за внесення або обмін рублів досягають 15–20%, що робить такі операції вкрай невигідними для клієнтів.
Причина цього процесу пов'язана насамперед зі співвідношенням попиту та пропозиції. Усередині Росії посилюється контроль за готівковим обігом, тому власники значних обсягів рублів намагаються вивести їх за кордон, покласти на рахунки та конвертувати у більш стабільні валюти.
Однак у сусідніх державах немає такого самого попиту на російську готівку. Місцевий бізнес та населення не поспішають використовувати рублі у розрахунках, через що банки накопичують валюту, яку складно ефективно розмістити.
Для фінансових установ це створює додаткові витрати. Готівку потрібно зберігати, перевозити та за необхідності повертати до Росії, тому підвищені тарифи стають способом компенсувати ці витрати.
Водночас високі комісії виконують ще одну функцію – відбивають у клієнтів бажання приносити російські рублі до банків. Фактично фінансові установи намагаються обмежити приплив готівки, на яку немає достатнього попиту.
Що це означає для російської валюти
Для Москви така тенденція є проблемною, адже йдеться про поступове зниження ліквідності рубля за межами Росії. Якщо клієнту доводиться віддавати до п'ятої частини суми лише за проведення операції, тримати рублеву готівку за кордоном стає економічно невигідно.
У результаті банки країн ЄАЕС отримують менше стимулів накопичувати російську валюту. Це може сприяти подальшому переходу транскордонних розрахунків на національні валюти та китайський юань.
Російський бізнес і громадяни також стикаються з додатковими труднощами. Якщо прямі банківські операції стають занадто дорогими, доводиться шукати посередників або користуватися позабанківським обміном. Це збільшує витрати, ускладнює операції та створює додаткові ризики.
Особливо показовим є те, що до підвищення тарифів долучаються навіть структури, пов'язані з російськими державними банками. Це свідчить про те, що проблема надлишку готівкових рублів може мати системний характер, а не бути окремою ситуацією одного чи двох банків.
Якщо приплив російської готівки не скоротиться, фінансові установи можуть і надалі підвищувати тарифи або вводити нові обмеження. Для Кремля це означатиме поступове звуження простору, який Москва роками намагалася сформувати для рубля у фінансовій системі країн ЄАЕС.
Водночас переведення розрахунків у безготівкову або цифрову форму саме по собі не вирішує проблему. Без реального попиту на рубль за межами Росії його роль у регіональних розрахунках залишатиметься під тиском.